Петро Зотович Андрухов (1924-1996)

Серед уславлених імен Волині визначне місце належить Петрові Зотовичу Андрухову - історику, краєзнавцю, освітньому і громадському діячеві, засновникові і першому голові Острозького науково-краєзнавчого товариства "Спадщина" ім. кн. Острозьких (1989-1996), члену і одному із засновників Острозького осередку українського історичного товариства, керівнику наукового Центру вивчення спадщини Острозької Академії, Почесному професору цієї ж Академії; ветерану Другої світової війни, кавалеру ордена "Отечественная война II степени" і медалей "За відвагу", "За бойові заслуги", "За перемогу над Німеччиною"; лауреату Рівненської обласної премії "За відродження Волині" - людині, чиє ім'я відоме не лише острожанам, але й в усьому Волинському краєві та далеко за його межами.

Своєю цілеспрямованою творчою працею, подвижництвом він став нарівні з просвітниками XVI століття, видатними краєзнавцями кінця XIX - початку XX століть. Силою свого прикладу до благословенних дій по відродженню національних, духовних і культурно-освітніх традицій рідного краю ніс світло науки, культури і просвітництва в широкі верстви населення. Будучи справжнім патріотом України, національно свідомою людиною, глибоким знавцем історії Волині, як і взагалі історії України, він протягом останніх років (1991-1996) опублікував ряд історико-краєзнавчих праць і окремих книжок, які по праву можна назвати енциклопедією Волині. Це, зокрема, книги: "Волинська земля (Ровенщина) з глибини століть до сьогодення" (мала хронологічна таблиця), "Волинська земля" (хроніка-джерела-постаті), "600 імен в історії Великої Волині", "Волинь в легендах і переказах", "Волинь: події, Імена, джерела". Ці книги займуть помітне місце в історико-краєзнавчій Острогіані і Волиніані.

Поважне місце належить цілій низці його статей у періодичній пресі з суспільної, краєзнавчої та історичної тематики, таких як: "Український Кембридж", "До 420-річчя Острозької Академії", "Як не сьогодні - то коли?", "Вулиці нашого міста", "Україна і українці" та ін.

Проблема відродження рідного краю органічно увійшла в коло його наукових зацікавлень, а також активної громадсько-освітньої діяльності в пору, коли український національний рух вступив у свою найвищу стадію - політичну і поставив на порядок денний питання про відновлення власної незалежної держави, утвердження національної символіки. Завдяки його ініціативі і постійній наполегливості були повернені історичні найменування вулицям міста, в назвах яких увіковічені прізвища істориків, дослідників минулого Острога та його околиць.

Із старовинним українським містом Острогом пов'язане все життя Петра Зотовича Андрухова. Тут він народився 5 липня 1924 року в родині службовців. Його батько, Зот Пантелеймонович Андрухов, був старшиною УНР. Після невдалих визвольних змагань 1918-1921 років осів на теренах Волині. Він був людиною, відомою своїми прогресивними поглядами, відданою українській ідеї. Ці риси в повній мірі успадкував його син Петро.
Коли Петру було 9 років, шлюб Теклі Швидкої та Зота Андрухова розпався.
21 червня 1939 року Петро закінчив один з кращих навчальних закладів Острога того часу - базову вселюдну "Повшехтну" школу при державному педагогічному ліцеї. Символічно, що в цій школі тепер розміщені аудиторії відновленої, завдяки його великим зусиллям, Острозької Академії. 7 березня 1944 Петро був мобілізований у Червону Армію. У книзі реєстрації мобілізованих названа перша його професія - рахівник, або, як сказано в книзі "Счетовод". 24 березня 1944 року він був приведений до присяги в місті Харкові, у 533 запасному стрілецькому полку. У червні 1944р. в складі 190-ї гвардії стрілецького полку 63 стрілецької дивізії Ленінградського фронту отримав бойове хрещення. Там і зустрів своє 20-тиріччя. Участь у наступних військових операціях, продовжувалася аж до Дня Перемоги 9 травня 1945 року. Війну закінчив під Кенігсбергом в чині командира взводу з медалями на грудях - "За ОТВАГУ", "За Боевые Заслуги", "За Победу над Германией" і орденом "Отечественная война 2 ст."

Демобілізувався у березні 1947 року. У травні 1947р. П.З. Андрухов одружився з Ніною Олександрівною Прудкою, яка працювала в Острозькому пологовому будинку. У сім'ї Андрухових народилося двоє синів: Сергій та Олександр. Їхні долі були трагічними: Олександр загинув під час несення військової служби, а Сергій передчасно пішов з життя через серцевий напад. 1949р. П.З.Андрухов вступив на навчання до Острозького педагогічного училища і за один рік закінчив повний його курс.

У 1949 році вступив до Острозького педагогічного училища (заочно), повний курс якого закінчив у серпні 1950 року, отримавши кваліфікацію вчителя початкових класів. По закінченні педучилища працював вихователем дитячого будинку, а згодом учителем Білашівської семирічної школи.

У 1952 році вступив на заочне відділення історико-філологічного факультету Львівського педагогічного інституту, який успішно закінчив у 1957 році, отримавши спеціальність учителя історії середньої школи. Працював учителем Острозької вечірньої школи, а згодом - учителем Острозької СШ № 1.

З серпня 1965 по квітень 1968р. П.З.Андрухов працював на посаді директора Острозького краєзнавчого музею. 29 грудня 1965р. за багаторічну сумлінну працю у навчанні і вихованні учнів був нагороджений знаком "Відмінник народної освіти". Він перший в області у процес вивчення історії впровадив системно-краєзнавчий принцип, розробивши програми з історичного краєзнавства для загальноосвітніх шкіл. Але найбільшою заслугою Петра Андрухова було створення за його ініціативою і розгортання роботи науково-краєзнавчого Товариства "Спадщина" їм. кн. Острозьких, яке об'єднало вчителів, лікарів, працівників культури, хто не був байдужим до славної історії свого старовинного міста. Першим головою цього Товариства був обраний його організатор Петро Зотович Андрухов.

Головним показником діяльності "Спадщини" було започаткування у вересні 1990 року з ініціативи Петра Андрухова постійних щорічних науково-краєзнавчих конференцій під девізом "Острог на порозі 900-річчя". Для проведення конференцій був створений організаційний комітет із трьох чоловік: Миколи Ковальського, Миколи Грищука і Петра Андрухова. Головою оргкомітету обрали острожанина, доктора історичних наук, професора, зав. кафедрою історіографії Дніпропетровського держуніверситету Миколу Ковальського, заступником - голову міської Ради Миколу Грищука, відповідальним секретарем - Петра Андрухова. Для участі в майбутніх щорічних конференціях були запрошені науковці Острога, Кременця, Рівного, Луцька, Києва, Львова, Дніпропетровська та ін. На запрошення відгукнулась значна кількість учасників.

Завдяки постійним старанням Петра Зотовича вже опубліковані матеріали шести науково-краєзнавчих конференцій "Острог на порозі 900-річчя" і двох бюлетенів Товариства "Спадщина" ім. кн. Острозьких.

Публікації матеріалів Острозьких науково-краєзнавчих конференцій та бюлетенів, присвячені багатогранним аспектам історичного краєзнавства, культури та освіти – результат студій значної когорти дослідників Волинського краю, впровадження до наукового обігу цілої низки історичних джерел, повернення із забуття видатних культурних, державних і політичних діячів Волині та Острожчини.

Значення науково-краєзнавчих конференцій дуже істотне. Вони стали засобом згуртування широких кіл прогресивної інтелігенції різних регіонів України з метою історичного, культурного та духовного відродження старовинного міста Острога, Острожчини та Волині. Завдяки їх проведенню і політичному зростанню престижу Острога в Україні стало можливим у 1994 році відновлення в ньому вищого навчального закладу під назвою Колегіуму, який у 1996 році одержав статус Академії. Петро Зотович належав до співробітників цього вищого навчального закладу, був першим Почесним професором Академії.

І тому не дивно, що на стелі фасаду Острозької академії викарбувана назва Товариства "Спадщина" та його голови Петра Андрухова, відновлення якої було його заповітною мрією, до якої він доклав багато зусиль і котрій таки судилося здійснитися.

В 1992р. Український фонд культури нагородив П.З.Андрухова премією "За відродження Волині". 1994р. здійснилися його заповітна мрія - відродження Острозької академії, що повинна була повернути Острогу колишню славу Волинських Афін. 6 серпня 1996 року він помер через невиліковну хворобу - рак легенів.

Нині Петро Зотович Андрухов повертається до нас назавжди своїми дослідницькими працями, добрими справами, які сьогодні продовжують його послідовники. Його ім'я золотими літерами вписане в історію Острога та Волинського краю.

Заслуги Петра Зотовича високо оцінені громадськістю міста. Його іменем названо провулок (колишній ім. Куліша), де він проживав, і в 1997 році встановлено меморіальну дошку на його будинку. В Академії започаткована стипендія ім. П.Андрухова кращим спудеям-історикам. Його дослідницькі, краєзнавчі праці - багатющий матеріал для дослідження і пізнання науковцями, істориками, учнями, просто людьми, які не байдужі до минувшини нашого краю.